Основні завдання екологічного виховання дошкільнят

Навчити дітей бачити взаємозв'язок між рослинами і тваринами, розуміти, як людина впливає на їхнє життя.Формувати у дітей уміння бачити красу у всьому живому, незалежно від того, чи то людина, рослина, тварина. Розуміння істини, що в природі не буває корисних і шкідливих тварин, натомість усі вони пов'язані одне з одним, одне одному потрібні, а отже корисні.Розвивати у дітей почуття: небайдужості, вміння відчувати себе на місці квітки, рослини тощо.Навчити любити і охороняти природу не на словах, а допомагаючи квітам, деревам, тваринам, птахам, усьому живому.Збудити у дітей емоційний відгук на різноманітні явища природи, зародити в них бажання милуватися і насолоджуватися нею і висловлювати свої почуття засобами художнього слова.Серед актуальних завдань, які розв'язує сьогодні наш дошкільний заклад, чільне місце належить екологічному вихованню. І моє основне завдання як вихователя щодо екологічного виховання моїх вихованців полягає в тому, щоб навчити їх розуміти і любити природу; прищепити дітям відчуття різноманітності форм, фарб, звуків у природі, прищепити потребу не лише милуватися, а й пізнавати, спостерігати і, працюючи в її скарбницях, заглиблюватись у таємниці, розкривати доступні для них явища.В екологічному вихованні особливе місце посідають радісні емоції, відчуття волі на лоні природи, задоволення властивої дитині активності у взаємодії з навколишнім середовищем, можливість самовираження через конкретні дії дослідницького змісту.Екологічне виховання дітей в цьому віці детерміноване різноманітністю властивостей об'єктів і явищ природи, які є для них предметом естетичної насолоди і систематичною спонукою до активності і пізнання. Тому у своїй роботі використовую такі прийоми, при яких спілкування дітей з природою залишало б у їх пам'яті глибокий слід, позитивно впливало на почуття і свідомість. Природа при цьому повинна відкритись перед дитиною не лише як нероздільне ціле, жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, а й як школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, навичками розумного використання природи, примноження і охорони її багатств.Таким чином, ставлячи за мету виховати дошкільника екологічно грамотним, ставлю перед собою чіткі завдання, які вирішую з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей - дошкільнят, зокрема:1. Формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори урозвитку живої природи (світло, температура, волога, родючістьґрунту) та взаємозв'язки і залежності, які виступають в ній при їхнаявності.2. Розвивати вміння класифікувати живу природу (рослини - трави, кущі, дерева; тварини - за основними особливостями зовнішнього вигляду) на основі безпосереднього сприймання і аналізу зовнішніх ознак, способів взаємодії з середовищем та живлення.3. Активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності в природі(гра, праця, науково-дослідницька діяльність, навчання).4. Показати дошкільнятам живі барометри природи — пристосування рослин і тварин до змін у неживій природі.5. Познайомити дітей з перлинами народної мудрості про любовне,турботливе ставлення людей до природи.6. Стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами їїоб'єктів та явищ у народній творчості (народні прислів'я, загадки, приказки, вірші, прикмети, легенди, повір'я, пісні).

Cтруктура організації природоохоронної діяльності дітей

В її структурі чітко виділяються три етапи :

1. Огляд рослин і тварин з метою з’ясувати їх стан, самопочуття; обговорення умов для покращення їх стану.

2. Практична діяльність щодо створення необхідних умов для рослини, тварини ; надання допомоги тим, хто потерпає.

3. Огляд рослин і тварин після надання їм допомоги проходить як емоційне завершення природоохоронної діяльності, яке робить дітей впевненішими у бажанні допомогти, бути відповідальним.

Завдяки запропонованій структурі організації природоохоронної діяльності вихователь сприятиме формуванню стійкого прояву піклування про рослин і тварин куточка природи, території ДНЗ, вихованню позитивного ставлення до праці в природі, оволодінню дітьми правилами спілкування з рослинами і тваринами, правилами природоохоронної діяльності.
З метою формування стійкості і міцності уявлень про значущість природоохоронної праці, активізації позитивних емоцій викликаних результатами праці вихователь пропонує дітям фіксувати процес праці в малюнках у календарях природи (щоденниках спостережень), розповідях для однолітків і батьків, у книзі „Скарги природи“. Діти мають пригадувати і в пам’яті повертатися до природоохоронних справ, які здійснювали, результатам яких безмежно раділи.

Мета екологічного виховання дітей дошкільного віку

• Навчити дітей бачити взаємозв’язок між рослинами і тваринами, розуміти, як людина впливає на їхнє життя.
• Формувати у дітей вміння бачити красу у всьому живому, незалежно від того, чи то людина, чи рослина, чи тварина. Розуміння істини, що в природі не буває корисних і шкідливих тварин, натомість усі вони пов’язані одне з одним, одне одному потрібні, а отже корисні.
• Розвивати у дітей почуття : небайдужості, вміння відчувати себе на місці квітки, рослини тощо.
• Навчити любити й охороняти природу не на словах, а допомагаючи квітам, деревам, тваринам, птахам, усьому живому.
• Збудити у дітей емоційний відгук на різноманітні явища природи, зародити в них бажання милуватися і насолоджуватися нею і висловлювати свої почуття засобами художнього слова, образотворчого мистецтва.

Форми роботи з дітьми дошкільного віку з екологічного виховання

1. Екологічні заняття.

2. Екологічні екскурсії.

3. Уроки доброти.

4. Уроки мислення в природі.

5. КВК, вікторини, конкурси.

6. Проблемні ситуації.

7. Мовні логічні завдання.

8. Екологічні виставки, експозиції.

9. Тиждень екологічної творчості.

10. Екологічні свята, виставки.

11. Дидактичні ігри екологічного змісту

12. Екологічні казки.

13. Екологічна стежина.

14. Спостереження.

15. Пошуково-дослідницька робота.

Яка роль цільових прогулянок у формуванні екологічної культури малят?

Цільові прогулянки цінні тим, що під час їх проведення діти отримують знання про взаємозв’язки в природі, про цінність для людини тих чи інших об'єктів природи, про правила природокористування. На цільових прогулянках діти можуть повправлятися у виконанні правил природокористування : на ставку, у лісі, в лузі ми гості, і поводитися треба чемно, не порушувати спокою тих, хто постійно там живе.
Ознайомлення з різноманітними об’єктами природи під час цільових прогулянок є важливим засобом естетичного розвитку дітей. Сприймання яскравих пейзажів, гармонійних сполучень барв у квітів - все це пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Велику роль у цьому відіграє емоційна чутливість вихователя, уміння не лише побачити красу природи, а й доступно донести її до дітей з тим, щоб прищепити естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, а й для доброго, гуманного ставлення до навколишньої природи.
Цільові прогулянки на природу є джерелом збагачення життя прекрасним. Навчаючи дітей після прогулянок відображувати на серветках, тарілках, чашечках, рукавичках природу - квіти, метеликів тощо, вихователі формують їх естетичні смаки, бажання створювати красу навколо себе.
Перебування серед природи, вплив природних факторів, активні рухи дітей під час цільових прогулянок стимулюють обмін речовин, загартовують дітей. Обов’язковою умовою проведення цільових прогулянок є вибір сприятливого з екологічної точки зору маршруту.
Дитячі садки знаходяться у різноманітних природних умовах, тому визначити тематику цільових прогулянок потрібно, виходячи з можливостей природного оточення ДНЗ, а також явищ, які характерні для певної пори року, спостереження за якими цікаві для дітей.
Якщо недалеко протікає струмок, річка, озеро, водосховище, море, існує чудова можливість для проведення туди цільових прогулянок.
Цільові прогулянки на луки, в ліс, у парк, сквер, де можна знайомити з лісовими, лучними рослинами, деякими тваринами.
Надзвичайно сприятливі умови для цільових прогулянок мають ДНЗ, розташовані поблизу ботанічних садів, які є майже в кожному обласному центрі.
Цільові прогулянки здійснюються у сад, на поле, на пустир.

Характерна ознака цільових прогулянок на природу - неодномірна насиченість їх матеріалом у різні пори року в зв’язку з природними процесами, характерними для нашої флори і фауни.

Cкладники природоохоронного виховання.

Спілкування з рослинами і тваринами доступне дітям дошкільного віку. Організовуючи спілкування дітей в процесі спостереження, практичної діяльності з ними, вихователь навчає обстежувати, визначати їх характерні зовнішні ознаки, особливості поведінки тварин, умови для росту рослин привчає дотрмуватися правил спілкування.

Молодші дошкільники обстежують контактним способом, залучаючи максимально можливу кількість аналізаторів (зоровий, дотиковий, слуховий, нюховий, смаковий), а старші дошкільники, які мають досвід спілкування, обстежують дистанційним способом.

Важливо під час спілкування навчити молодших дошкільників розрізняти природне і рукотворне тому, що взаємодія з ними різниться якістю ставлення: жива істота потребує створення умов і догляду, стійкого прояву піклування, володіння правилами спілкування, а рукотворна як замінник живої істоти активно задіються в іграх, задовольняючи потребу у маніпулюванні (штучні квіти, ялинки, іграшки-рибки, пташки).
Непересічним у природоохоронному вихованні є уміння відрізняти потерпаючий стан рослин, тварин від здорового. В цьому допомагає вихователь, своїми жестами і мімікою, інтонаційно, виявляє занепокоєність станом потерпання, таким чином залучає до співчуття. Необхідно пояснити, що для нас означає той чи інший стан природних компонентів тому, що розуміння станів спонукає до варіювання природно-доцільної поведінки.

Складники природоохоронного виховання

1. Особистість.
2. Спілкування з рослинним, тваринним світом.
3. Розрізнення стану здорового і потерпаючого.
4. Позитивне емоційне ставлення.
5. Варіювання поведінки.
6. Природоохоронна праця.